О Ф І Ц І Й Н И Й   В Е Б - С А Й Т

Відомості про реєстрацію інформаційного ресурсу

Головна сторінка Мапа сайту Дата: 21.11.2019
укр рус eng
Президент
України
Верховна
Рада України
Урядовий
портал
 : : Міжнародні стандарти : : Директиви ЄС
20.09.2008  Версія для друку


Розділ ІІ

Неофіційний переклад

 

 

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ 2005/60/ЕС

від 26 жовтня 2005

 

Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів

та фінансування тероризму

 

(Текст стосується Європейського економічного простору)

 

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

 

З огляду на Договір про створення Європейського Співтовариства, та зокрема на перше та третє речення Статті 47(2), та на Статтю 95,

 

А також враховуючи пропозицію Комісії,

 

Та враховуючи думку Європейського економічного та соціального комітету,

 

Враховуючи думку Європейського центрального банку,

 

А також діючи згідно із процедурою, встановленою Статтею 251 Договору,

 

Беручи до уваги, що:

 

(1)               Значні потоки брудних коштів можуть зашкодити стабільності та репутації фінансового сектору та можуть бути загрозою для ринку, а тероризм може підірвати засади нашого суспільства. Додатково до заходів кримінального права, превентивні заходи через фінансову систему можуть дати результати.

 

(2)               Міцність, єдність та стабільність кредитних та фінансових установ та довіри до фінансової системи в цілому можуть серйозно загрожувати зусиллям злочинців та їх спільників як у маскуванні походження кримінальних коштів, так і у спрямуванні законних або незаконних грошей на терористичні цілі. З метою уникнення того, щоб Держави-члени вживали заходів із захисту власних фінансових систем, які можуть виявитися несумісними із функціонуванням внутрішнього ринку та приписами норм права, а також публічною політикою Суспільства, необхідно вживати спільних заходів для всього Співтовариства.

 

(3)               З метою сприяння злочинній діяльності злочинці, що відмивають кошти та фінансують тероризм, можуть спробувати скористатися свободою руху капіталів та свободою надання фінансових послуг, як і передбачені єдиною фінансовою зоною, якщо не буде вжито певних координаційних заходів на рівні Співтовариства.

 

(4)               У відповідь на всі ці загрози у сфері відмивання коштів, було прийнято Директиву Ради 91/308/ЕЕС від 10 червня 1991р. про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів. Від Держав-членів вимагалося заборонити відмивання коштів і зобов’язати фінансовий сектор, що поєднує кредитні установи та широкий спектр інших фінансових установ, ідентифікувати своїх клієнтів, вести належні архіви, встановлювати внутрішні процедури навчання персоналу та захисту від відмивання коштів, та звітувати компетентним органам про будь-які ознаки відмивання коштів.

 

(5)               Відмивання коштів та фінансування тероризму зазвичай здійснюється в міжнародному контексті. Заходи, вжиті виключно на національному рівні, чи навіть рівні тільки Співтовариства, без міжнародної координації та співробітництва, матимуть дуже обмежений результат. Заходи, затверджені Співтовариством у цій сфері мають координуватися з іншими заходами, які вживаються в рамках інших міжнародних ініціатив. Заходи Співтовариства мають і надалі враховувати Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (далі - FATF), яка є головною міжнародною установою в сфері боротьби із відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. Оскільки Рекомендації FATF були суттєво переглянуті та розширені у 2003 р., Директива Співтовариства має бути узгоджена із цими новими міжнародними стандартами.

 

(6)               Генеральна угода про торгівлю послугами (GATS) дозволяє Членам затверджувати заходи, необхідні для захисту норм поведінки, попередження шахрайства, а також вживати обґрунтовані заходи, включаючи забезпечення стабільності та цілісності фінансової системи.

 

(7)               Хоча спочатку відмивання коштів було обмежено тільки злочинами, пов’язаними з наркотиками, в останні роки з’явилася тенденція значного розширення визначення відмивання коштів на основі більш широкого спектру предикатних злочинів. Широкий спектр інструментів предикатних злочинів сприяє звітуванню про підозрілі операції та міжнародному співробітництву в цій галузі. Тому визначення серйозного злочину має бути узгоджене з визначенням серйозного злочину у Рамковому Рішенні Ради 2001/500/JHA від 26 червня 2001р. щодо відмивання коштів, ідентифікації, відслідковування, заморожування, арешту та конфіскації засобів та доходів від злочину.

 

(8)               Крім того, використання фінансової системи для спрямування кримінальних або навіть законних грошей на терористичні цілі створює ризик цілісності, належному функціонуванню, репутації та стабільності фінансової системи. Відповідно, превентивні заходи цієї Директиви мають включати не тільки маніпулювання коштами, що мають кримінальне походження, але також збір коштів чи власності на терористичні цілі.

 

(9)               Директива 91/308/ЕЕС, хоча і накладала зобов’язання ідентифікації клієнта, але містила відносно невелику кількість вказівок щодо відповідних процедур. З огляду на важливість цього аспекту для попередження відмивання коштів, бажано, згідно з новими міжнародними нормами, ввести конкретніші та детальніші положення про ідентифікацію клієнта та будь-якого бенефіціара, та перевірку їх особи. В цьому відношенні суттєвим є точне визначення поняття „бенефіціар”. Коли попередньо не було визначено окремих бенефіціарів юридичної особи або установи, такої як фонд або траст, і, таким чином, неможливо ідентифікувати особу, яка є бенефіціаром, достатньою буде ідентифікація кола осіб, які є бенефіціарами фонду або трасту. Ця вимога не має включати ідентифікацію осіб, які входять до цього кола бенефіціарів.

 

(10)           Установи та особи, зазначені в цій Директиві мають, відповідно до цієї Директиви, ідентифікувати та перевіряти бенефіціарів. Для виконання цієї вимоги, вона має передаватися до тих установ та осіб, які користуються загальнодоступними записами бенефіціарів, взяти інформацію у своїх клієнтів, або отримати інформацію іншим чином, враховуючи рівень принципу належної обачності по відношенню до таких клієнтів щодо ризику відмивання коштів та фінансування тероризму, що залежить від виду клієнту, ділових відносин, товарів та послуг.

 

(11)           Кредитні угоди, у яких кредитний рахунок служить лише для впорядкування займу та виплати займу, створюється з рахунку, що було відкрито на ім’я клієнта кредитної установи, на якого поширюється дія цієї Директиви, відповідно до Статті 8(1)(а) до 9(с), мають вважатися прикладом типів операцій з найменшим ризиком.

 

(12)           Відповідно до рівня контролю над використанням власності надавачами власності юридичної особи або компанії, вони мають ідентифікуватися як бенефіціари.

 

(13)           Трастові відносини широко використовуються в комерційних процесах, як міжнародно визнаний показник повністю контрольований фінансових ринків оптової торгівлі. Зобов’язання ідентифікувати бенефіціара, виходить не тільки з факту, що існують трастові відносини в цьому конкретному випадку.

 

(14)           Ця Директива повинна також застосовуватися до тієї діяльності установ та осіб, яка здійснюється через Інтернет.

 

(15)           Посилення контролю у фінансовому секторі підбурило осіб, які відмивають кошти  та фінансують тероризм шукати альтернативні методи для приховання походження доходів від злочинів та, зважаючи на те, що такі канали можуть використовуватися для фінансування тероризму, зобов’язання боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму мають охоплювати посередників страхування життя та трасти і компанії, які надають послуги.

 

(16)           Суб’єкти, які вже підпадають під юридичні зобов’язання за страховою діяльністю, а тому і під цілі цієї Директиви, не повинні включатися до категорії страхових посередників.

 

(17)           Діяльність особи як директора компанії або помічника не від себе особисто, дозволяє вважати особу, трастами або компаніями, які надають послуги. З цієї мети, визначення охоплює лише тільки тих осіб, які діють як директор компанії або помічник від третьої особи та за принципом діяльності.

 

(18)           Використання великих готівкових платежів довело, що воно є дуже уразливим до відмивання коштів та фінансування тероризму. Тому, у тих Державах-членах, які дозволяють готівкові платежі на суму, що перевищує встановлений поріг, всі фізичні або юридичні особи, які займаються торгівлею товарами в межах діяльності, мають підпадати під дію цієї Директиви, коли вони приймають такі готівкові платежі. Дилери дорогоцінними товарами, такими як, дорогоцінні каміння або метали, або витвори мистецтва, та лоти аукціонів, у будь-якому випадку підпадають під дію цієї Директиви, відповідно до сум готівкових платежів, що становить 15 000 євро чи більше. Для забезпечення ефективного моніторингу відповідності цій Директиві потенційно широкої групи установ та осіб, Держави-члени можуть націлювати свою діяльність щодо моніторингу, зокрема на тих фізичний та юридичних осіб, які здійснюють торгівлю товарами, що відносяться до групи товарів відносно високого ризику відмивання коштів та фінансування тероризму, відповідно до принципу нагляду заснованого на ризику. З огляду на різні ситуації в різних Державах-членах, Держави-члени можуть вирішити  прийняти більш строгі положення, з метою належним чином упорядковувати ризик щодо великих готівкових платежів.

 

(19)           Директива 91/308/ЕЕС ввела у сферу дії режиму Співтовариства щодо боротьби з відмиванням коштів нотаріусів та інших незалежних фахівців-юристів; це має зберегтися без змін у цій Директиві; такі фахівці-юристи, за визначенням Держав-членів, є предметом положень цієї Директиви коли беруть участь у фінансових та корпоративних операціях, включаючи надання порад щодо податків, де найбільше існує ризик, що послугами таких фахівців-юристів будуть зловживати із метою відмивання доходів від кримінальної діяльності або фінансування тероризму.

 

(20)           В разі, якщо незалежні представники професій з надання юридичних порад, визначаються та контролюються на законодавчому рівні, наприклад, такі як адвокати, які визначають правовий статус клієнта або представляють клієнта на судових процесах, згідно із Директивою не бажано було накладати на них зобов’язання відносно цих видів діяльності звітувати про підозру у відмиванні коштів та фінансуванні тероризму. Щодо будь-якого зобов’язання звітувати має бути виключення стосовно звітування про інформацію, отриману до, під час або після судового процесу, або під час визначення правового статусу клієнта. Таким чином, юридичні поради мають залишатися під дією режиму професійної таємниці, якщо тільки радник з юридичних питань сам не бере участі у відмиванні коштів або фінансуванні тероризму, юридична порада не дається для відмивання коштів або фінансування тероризму, або якщо юрист знає, що клієнт бажає отримати юридичну пораду із метою відмивання коштів або фінансування тероризму.

 

(21)           Послуги, які можна безпосередньо порівняти, слід трактувати так само, коли вони виконуються професіоналом, на якого поширюється дія цієї Директиви. З метою забезпечення поваги до прав, викладених у Європейській Конвенції захисту прав людини та основних свобод та Договору про створення Європейського Союзу, у справах із аудиторами, зовнішніми бухгалтерами та податковими радниками, які в деяких державах-членах можуть захищати або представляти клієнта в контексті судочинства або підтверджувати правовий статус клієнта, інформація, яку вони отримають в процесі виконання цих завдань не має бути предметом обов’язкового звітування згідно з цією Директивою.

 

(22)           Має бути визнано, що ризик відмивання коштів та фінансування тероризму не однаковим в кожному випадку. Згідно із підходом заснованим на ризику, у законодавстві Співдружності слід запровадити принцип, який дозволяв би в певних випадках застосовувати щодо клієнтів спрощення режиму належної обачності.

 

(23)           Часткове скасування ідентифікації бенефіціарів сукупних рахунків, які підтримують нотаріуси або інші незалежні фахівці-юристи, не повинне шкодити виконанню зобов’язань нотаріусами та іншим незалежними фахівцями-юристами згідно цієї Директиви. Такі зобов’язання включають необхідність для самих нотаріусів або інших незалежних фахівців-юристів ідентифікувати бенефіціарів сукупних рахунків, які ними підтримуються.

 

(24)           Відповідно, законодавство Співдружності має визнавати, що певні ситуації становлять більший ризик відмивання коштів або фінансування тероризму. Хоча слід визначати особу та ділові характеристики всіх клієнтів, проте існують випадки, коли необхідні особливо ретельні процедури ідентифікації та перевірки клієнта.

 

(25)   Цей факт є особливо справедливим для ділових стосунків із особами, які обіймають, або обіймали важливі громадські посади, зокрема якщо вони походять із країн, де широко розповсюджена корупція. Такі зв’язки можуть наразити фінансовий сектор не значну небезпеку як відносно репутації, так і відносно законності. Міжнародні зусилля щодо боротьби з корупцією також підтверджують необхідність приділяти особливу увагу до таких справ та застосовувати достатньо повний комплекс заходів належної обачливості клієнта, що стосується внутрішніх політичних діячів, або посилений комплекс заходів належної обачливості клієнта, що стосується політичних діячів іншої Держави-члена або третьої країни.

 

(26)   Отримання дозволу від керівництва для встановлення ділових стосунків не припускає отримання дозволу ради директорів, але безпосередньо вищого рівня ієрархії особи, яка намагається отримати цей дозвіл.

 

(27) З метою уникнення повторних процедур ідентифікації клієнтів, які ведуть до затягування та неефективності діяльності, бажано, за умови належних застережень, дозволити клієнтам при представленні посилатися на ідентифікацію, виконану в іншому місці. Коли установа або особа, які підпадають під дію цієї Директиви, покладаються на третю сторону, найбільша відповідальність за процедуру належної обачливості клієнта залишається за установою або особою, якій представлений клієнт. Третя сторона, або особа, яка представляє клієнта, також зберігає свою відповідальність за всі вимоги цієї Директиви, включаючи вимогу звітування щодо підозрілих операцій та зберігати записи реєстрації в рамках ділових стосунків з клієнтом згідно цієї Директиви.

 

(28)   У випадку наявності агентських або зовнішніх стосунків на контрактній основі між установами та особами, на яких поширюється дія цієї  Директиви, та зовнішніми фізичними або юридичними особами, на яких не поширюється дія даної Директиви, будь-які фінансові зобов’язання щодо боротьби з відмивання коштів та фінансуванням тероризму для таких агентських та зовнішніх надавачів послуг, як складових частин установ або осіб, на яких поширюється дія даної Директиви, можуть випливати лише з контракту, а не з цієї Директиви. Відповідальність за дотримання цієї Директиви має залишатися за установою або особою, на яку поширюється її дія.

 

(37)           Інформація про підозрілу операцію має надаватися підрозділу фінансової розвідки (ПФР), який діє в якості національного центру з отримання, аналізу та розповсюдження серед компетентних органів звітів про підозрілі операції та іншої інформації, яка стосується можливого відмивання коштів або фінансування тероризму. Це не примушує Держави-члени змінювати їхні існуючі системи звітування, в яких звітування відбувається через прокурора або інші правоохоронні органи, оскільки інформація направляється своєчасно та не фільтровано до ПФР, дозволяючи їм вести свої справи належним чином, включаючи міжнародне співробітництво з іншими ПФР.

 

(30) Шляхом часткового обмеження загальної заборони на здійснення підозрілих операцій, установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви, можуть здійснювати підозрілі операції перед інформуванням компетентних органів, якщо відмова від виконання є неможливою або такою, що порушує спроби переслідування бенефіціарів підозрілих операцій з відмивання коштів або фінансування тероризму. Це, однак, має відбуватися без нанесення шкоди міжнародним зобов’язанням, прийнятим Державами-членами щодо замороження без затримки коштів або інших активів терористів, терористичних організацій або тих, хто фінансує тероризм, у відповідності із відповідними резолюціями Ради Безпеки Об’єднаних Націй.

 

(31)  Якщо Держава-член вирішує використовувати привілеї, що надаються Статтею 23(2), вона може дозволити або вимагати від саморегулюючого органу, що представляє осіб, про яких йдеться в зазначеній Статті, не передавати до ПФР будь-яку інформацію, отриману від таких осіб в обставинах, на які посилається зазначена Стаття.

 

(32)   Було декілька випадків, коли працівники, які звітують про свої підозри щодо відмивання коштів, зазнавали небезпеки або ворожих дій. Хоча, Директива не може втручатися у юридичні процедури Держав-членів, це є ключовим питанням з огляду на ефективність системи боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. Держави-члени мають бути обізнаними з цією проблемою та мають робити всеможливе для захисту працівників від таких небезпек або ворожих дій.

 

(33)           Розповсюдження інформації, про що йдеться в Статті 28, має відбуватися у відповідності із правилами передачі персональних даних третім країнам, як це викладено в Директиві 95/46/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 24 жовтня 1995 року про захист осіб по відношенню до обробки персональних даних та про вільних рух таких даних. Крім того, Стаття 28 не може втручатися в національний захист даних та законодавство про професійну таємницю.

 

(34)   Особи, які лише конвертують паперові документи на електронні дані та діють за контрактом із кредитною установою або фінансовою установою, не підпадають в сферу дії даної Директиви, а також будь-які фізичні або юридичні особи, які надають послуги кредитних або фінансових установ лише за допомогою системи повідомлень або інших систем підтримки для передачі коштів або за допомогою клірингових або розрахункових систем.

 

(35) Відмивання коштів та фінансування тероризму є міжнародними проблемами та зусилля у боротьбі з ними мають бути глобальними. Якщо кредитні та фінансові установи Співтовариства мають відділення та філії, що знаходяться в третіх країнах, в яких законодавство у цій сфері є недостатнім, вони повинні, для того, щоб уникнути застосування різних стандартів по відношенню до установи або групи установ, застосовувати стандарти Співтовариства або повідомити компетентні органи Держави-члена, якщо таке застосування є неможливим.

 

(36)  Важливо, щоб фінансові та кредитні установи були здатними швидко відповідати на запити щодо інформації про те, чи підтримують вони ділові відносини із названими особами. З метою ідентифікації таких ділових відносин для того, щоб бути здатними надавати інформацію швидко, кредитні та фінансові установи повинні мати ефективні системи на місцях, які є відповідними з розміром та характером їх бізнесу. В особливості це стосується кредитних установ та великих фінансових установ, що мають електронні системи в своєму розпорядженні. Це положення є особливо важливим в контексті процедур, направлених на заходи із замороження та конфіскації активів (включаючи активи терористів), у відповідності із чинним національним законодавством та законодавством Співтовариства про боротьбу з тероризмом.

 

(37)           Цією Директивою визначені детальні правила заходів обачливості щодо  клієнта, в тому числі посилені заходи обачливості щодо клієнтів високого ризику або підприємницьких відносин, такі як відповідні процедури визначення, чи є особа відомим політичним діячем, а також деякі додаткові, більш детальні вимоги, такі як наявність відповідних процедур та політики управління. Всі ці вимоги повинні виконуватися кожною з установ та осіб, передбачених цією Директивою, в той час як від Держав-членів очікується детальне впровадження цих положень відповідно до особливостей різних професій та різниці у структурі та розміру установ та осіб передбачених цією Директивою.

 

(38)           З метою забезпечення виконання законодавства Співтовариства установами та іншими суб’єктами, що належать до його сфери його дії, вони за можливістю повинні отримувати зворотній зв’язок про корисність та реалізацію звітів, які вони надають. З цією метою, а також для можливості нагляду за ефективністю їх систем боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму, Держави-члени повинні вести та вдосконалювати відповідну статистику.

 

(39)           Під час реєстрації або ліцензування пункту обміну валюти, трасту та компанії, що надає послуги, або казино в межах країни, компетентні органи повинні забезпечувати, щоб особи, які керують або будуть керувати бізнесом таких суб’єктів та бенефіціари таких суб’єктів були відповідними та справжніми особами. Критерії визначення, чи є особа відповідною та справжньою, повинні встановлюватись відповідно до національного законодавства. Як мінімум, такі критерії повинні відображати необхідність захисту таких суб’єктів від зловживання ними їх керівництвом або бенефіціарами для злочинних цілей.

 

(40)           Враховуючи міжнародний характер відмивання коштів та фінансування тероризму, координування та співробітництво між ПФР повинні здійснюватися у якомога ширшому сенсі, як зазначено у Рішенні Ради № 2000/642/JHA від 17 жовтня 2000 р., щодо організації співробітництва між підрозділами фінансових розвідок Держав-членів   стосовно обміну інформацією, включаючи створення мережі FIU-net Європейського Союзу. З цією метою Комісія повинна надавати таку підтримку, як вимагає необхідність спрощення такого координування, включаючи фінансову підтримку.

 

(41)           Важливість боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму повинна схилити Держави-члени до створення ефективних, пропорційних та переконливих засобів покарання у національному законодавстві за порушення положень національного законодавства, прийнятих відповідно до цієї Директиви. Положення повинні бути розроблені для покарання фізичних та юридичних осіб. Оскільки юридичні особи часто використовуються для комплексного відмивання коштів або фінансування тероризму, санкції також повинні застосвуватись у відповідності до діяльності, яку здійснює юридична особа.

 

(42)           Фізичні особи, що здійснюють будь-який з видів діяльності, зазначених у Статті 2(1)(3)(а) та (b) у складі юридичної особи, але на незалежній основі, повинні нести окрему відповідальність за невідповідність положенням цієї Директиви, за винятком випадків, передбачених Статтею 35.

 

(43)           Роз’ясенння технічних аспектів правил, викладених у цій Директиві, може бути необхідним для забезпечення ефективного та достатньою мірою послідовного впровадження цієї Директиви, враховуючи різні фінансові інструменти, професії та ризики у різних Державах-членах та технічний розвиток у сфері боротьби з відмиванням коштів та фінансування тероризму. Комісія відповідно повинна бути уповноваженою приймати засоби впровадження, такі як певні критерії ідентифікації ситуацій низького або високого ризику, у яких будуть достатніми спрощені, або будуть доцільними посилені заходи обачливості, застосовані таким чином, що вони не змінюють основні елементи цієї Директиви, і що Комісія діє у відповідності до принципів, визначених у цій Директиві, після надання консультацій Комітету з питань боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму.

 

(44)           Засоби, необхідні для вправадження цієї Директиви, повинні прийматися у відповідності із Рішенням Ради № 1999/468/ЕС від 28 червня 1999 р., яке визначає порядки впровадження повноважень, наданих Комісії. З цією метою повинен бути створений новий Комітет з питань боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму на заміну Комітету з питань повідомлень про відмивання коштів, заснований Директивою № 91/ 308/ЕЕС.

 

(45)           З огляду на дуже суттєві зміни, що слід внести до Директиви № 91/ 308/ЕЕС, вона має бути скасована задля уникнення плутанини.

 

(46)           Оскільки мета цієї Директиви, а саме запобігання використанню фінансових систем з метою відмивання коштів та фінансування тероризму, належним чином не може бути досягнута Державами-членами, і таким чином, для масштабності та ефективності цієї діяльності, досягнути кращим чином на рівні Співтовариства, Співтовариство може прийняти засоби, відповідно до принципу додатковості, як визначено у Статті 5 Угоди. Відповідно до принципу пропорційності, як визначено у Статті, ця Директива не далеко відходить від засобів, необхідних для досягнення цієї мети.

 

(47) Виконуючи визначені повноваження згідно цієї Директиви, Комісія повинна поважати наступні принципи: необхідність у високих рівнях прозорості та консультації з установами та особами, які підпадають під дію цієї Директиви, з Європейським Парламентом та Радою; необхідність гарантування того, що компетентні органи зможуть забезпечити відповідність з правилами; баланс витрат та прибутків установ та осіб, які підпадають під дію цієї Директиви, на довгостроковій основі будь-яких заходів імплементування; необхідність поважати необхідну гнучкість щодо застосування заходів впровадження згідно підходу чутливості до ризику; необхідність забезпечення узгодженості з іншим законодавством Співтовариства у цій сфері; необхідність захисту Співтовариства, його Держав-членів та їх громадян від результатів відмивання коштів та фінансування тероризму.

 

(48) Ця Директива поважає фундаментальні права та ґрунтується на принципах, визначених зокрема у Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу. Ніщо у цій Директиві не повинно трактуватися та застосовуватися у спосіб, який суперечить Європейській конвенції з прав людини,

 

 

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

 

Розділ І

 

Предмет, сфера застосування та визначення

 

Стаття 1

 

1.                  Держави-члени мають забезпечити визнання відмивання коштів та фінансування тероризму забороненим.

 

2.                  Для цілей даної Директиви, такі дії, вчинені умисно, вважаються відмиванням коштів:

 

a)      конвертація або передача власності, якщо відомо, що ця власність походить від кримінальної діяльності або від акту участі у такій діяльності, з метою приховування чи маскування незаконного походження цієї власності, або допомога будь-якій особі, яка бере участь у виконанні такої діяльності з метою ухиляння від юридичних наслідків такої діяльності;

b)      приховування або маскування справжньої природи, джерел, місцезнаходження, розміщення, переміщення, прав або власності на майно, за обізнаності у тому, що ця власність походить від кримінальної діяльності або від акту участі у такій діяльності;

c) придбання, володіння або використання власності за обізнаності, при її отриманні, що ця власність походить від кримінальної діяльності, або від акту участі у такій дальності;

d)                  участь спільно з або у законспірованих спробах, або у допомозі, співучасті, сприянні або наданні порад щодо будь-яких дій, описаних у абзацах вище.

 

3.                  Відмивання коштів має розглядатися як таке, навіть якщо діяльність із створення власності для подальшого відмивання, була виконана на території іншої Держави-члена, або у третій країні.

 

4.                  Для цілей Директиви, „фінансування тероризму” означає надання або збирання коштів будь-яким шляхом, прямо або опосередковано із наміром використання або за обізнаності, що вона буде повністю чи частково використовуватися з метою вчинення будь-якого злочину в рамках Статей 1-4 Рамкового рішення Ради 2002/475/JHA від 13 червня 2002 року щодо боротьби з тероризмом.

 

5.                  Знання, намір чи мета, необхідні як складовий елемент діяльності, описаної у параграфах 2 та 4, можуть виходити з об’єктивних фактичних обставин.

 

Стаття 2

 

1.                  Ця Директива має застосовуватись до:

(1)               кредитних установ;

(2)               фінансових установ;

(3)               таких юридичних та фізичних осіб, що виконують свої професійні обов’язки:

(a)               аудитори; зовнішні бухгалтери та податкові радники;

(b)               нотаріуси та інші незалежні фахівці-юристи, коли вони беруть участь, діючи від імені або на користь клієнта, у будь-яких фінансових операціях, або операціях із нерухомістю, або допомагаючи  планувати чи виконувати операції своїх клієнтів які стосуються:

(i)                  купівлі та продажу нерухомості або підприємств;

(ii)                управління грошима клієнта, його цінними паперами та іншим майном;

(iii)               відкриття або управління банківськими, ощадними рахунками чи цінними паперами;

(iv)              структуризація внесків, необхідних для створення, роботи та управління компаніями;

(v)                створення, робота або управління трастами, компаніями або подібними структурами;

(c)                особи, які надають послуги трастам та компаніям, що не підпадають під визначення пунктів (а) та (b);

(d)               агенти з нерухомості;

(e)               інші фізичні або юридичні особи, що торгують товарами, коли платіж здійснюється готівкою в сумі, що дорівнює або перевищує 15000 євро, коли операція здійснюється одноразово або в кілька операцій, які виявляться пов’язаними між собою;

(f)                 казино.

 

2.                    Держави-члени можуть вирішити, що не підпадають під Статті 3 (1) або (2) юридичні або фізичні особи, які здійснюють фінансову діяльність випадково та обмежено, та коли існує дуже незначний ризик відмивання коштів та фінансування тероризму.

 

Стаття 3

 

Для цілей даної Директиви застосовуються наступні визначення:

 

(1)               „Кредитна установа” означає кредитну установу, як визначено у першому підпараграфі Статті 1(1) Директиви 2000/12/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року відносно розгляду та переслідування діяльності кредитних установ, включаючи філії в межах значення Статті 1(3) тієї ж Директиви, які знаходяться у межах Співтовариства кредитних установ, тоді як їхні головні офіси знаходяться або в межах Співтовариства, або поза ними;

 

(2)               „Фінансова установа” означає:

(a)               підприємство, відмінне від кредитної установи, яке виконує одну чи більше операцій, включених у пункти від 2 до 12 та пункт 14 Додатку 1 до Директиви 2000/12/ЕС, включаючи діяльність пунктів обміну валюти та переказування грошей;

(b)               страхові компанії, що мають відповідні повноваження згідно з Директивою 2002/83/ЕС Європейського парламенту та Ради від 5 листопада 2002 року щодо страхування життя, в тій мірі, в якій вони займаються діяльністю, на яку поширюється дія цієї Директиви;

(c)                інвестиційні фірми визначені у пункті 1 Статті 4(1) Директиви 2004/39/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 21 квітня 2004 року щодо ринків фінансових інструментів;

(d)               колективні інвестиційні підприємства, що продають свої відділи або акції;

(e)               страховий посередник, як визначено в Статті 2(5) Директиви 2002/92/ЕС Європарламенту та Ради від 9 грудня 2002 року щодо страхового посередництва, за виключенням посередників згідно Статті 2(7) цієї Директиви, коли вони надають послуги зі страхування життя та інші послуги, пов’язані з інвестуванням;

(f)                 філії фінансових установ, якщо вони знаходяться у межах       Співтовариства, згаданих в пунктах (а) та (е), чиї головні офіси розташовані  у межах або поза межами Співтовариства;

 

(3)               „власність” означає майно будь-якого роду, матеріальне чи нематеріальне, рухоме чи нерухоме, матеріальні чи нематеріальні активи, та юридичні документи або знаряддя в будь-якій формі, включаючи електронні або цифрові, що підтверджують право власності або частку у цьому майні;

 

(4)               „кримінальна діяльність” означає будь-яку кримінальну участь у здійсненні серйозному правопорушенню;

 

(5)               „серйозні злочини” означають, щонайменше:

(a)               діяння визначені у Статтях 1-4 Рамкового рішення 2002/475/JHA;

(b)               будь-яке правопорушення, визначене у Статті 3(1)(а) Конвенції Об’єднаних Націй проти незаконного перевезення наркотичних та психотропних речовин 1988 року;

(c)                діяльність кримінальних організацій визначена у Статті 1 Спільної Дії Ради 98)733)JHA від 21 грудня 1998 року щодо віднесення до кримінального злочину участь у кримінальній організації Держави-члена Європейського Союзу;

(d)               шахрайство, щонайменше серйозне, визначене у Статті 1(1) та Статті 2  Конвенції про захист фінансових інтересів Європейського Співтовариства;

(e)               корупцію;

(f)                 всі правопорушення , які підлягають покаранню позбавленням свободи або ув’язненням максимум більше ніж на рік, або, для тих держав, що мають мінімальний поріг для правопорушень у своїх юридичних системах, всі правопорушення, які караються позбавленням свободи або ув’язненням на мінімальний термін більший від шести місяців.

 

(6)               „бенефіціар” означає фізичну особу (осіб), яка повністю володіє або контролює клієнта та/або фізичну особу, від імені якої виконується операція або діяльність. Бенефіціар повинен включати принаймні:

(a)               в разі корпорацій:

(i)                  фізична особа (особи), яка повністю володіє або контролює юридичну особу шляхом прямого чи непрямого володіння або контролю достатнім процентом акцій або прав голосу у юридичній особі, включаючи володіння акціями на пред’явника, на відміну від компанії внесеної в офіційний список, що підпадає під вимоги законодавства Співтовариства або еквівалентних міжнародних стандартів; володіння 25% акцій плюс одна має вважатися достатнім для досягнення цього критерію;

(ii)                фізична особа (особи), яка іншим чином має вплив на керівництво  юридичної особи;

(b)               в разі юридичних осіб, таких як фонди, та юридичні компанії, таких як трасти, які управляють та розподіляють кошти:

(i)                  коли майбутні бенефіціари вже визначені, фізична особа (особи), яка є бенефіціаром 25% або більше майна юридичної компанії або юридичної особи;

(ii)                коли особи, які отримують вигоду від юридичної компанії або юридичної особи, ще не визначені, група осіб, в інтересах яких юридична компанія або юридична особа була заснована та діє;

(iii)               фізична особа (особи), яка контролює 25% або більше власності юридичної компанії або юридичної особи;

 

(7)               „надавачі послуг компаніям та трастам” означає будь-які фізичні чи юридичні особи, які шляхом ведення свого бізнесу надають такі послуги тертім особам:

(a)               створюють компанії чи інші юридичні особи;

(b)               діють або ведуть для іншої особи директорство чи секретарство компанією, партнерство у партнерських стосунках, або інші стосунки, пов’язані з іншими юридичним особами;

(c)                забезпечує зареєстрований офіс, офіційну адресу, кореспондентську чи адміністративну адресу та інші пов’язані з цим послуги для компанії, партнерства або іншого виду юридичної особи чи компанії;

(d)               діє або проводить для іншої особи діяльність в якості довіреної особи  явного фонду чи іншого подібного легального утворення;

(e)               діє або проводить для іншої особи діяльність в якості номінального акціонера замість іншої особи на відміну від компанії внесеної в офіційний список, що підпадає під вимоги законодавства Співтовариства або еквівалентних міжнародних стандартів;

 

(8)               „політичні діячі” означає фізичних осіб які мають чи мали видатні громадські функції та близькі родичі, або особи, відомі як близькі соратники таких осіб;

 

(9)               „ділові стосунки” означають ділові, професійні чи комерційні стосунки, які пов’язані з професійною діяльністю установ або осіб, які підпадають під дію цієї Директиви, та передбачають з моменту становлення таких стосунків, елемент певної тривалості таких стосунків;

 

(10)           „банк-оболонка” означає кредитну установу, або установу залучену до подібної діяльності, включену до юрисдикції, в межах якої він не має фізичної присутності, передбачаючи цілеспрямований напрям та керівництво, але який не входить до складу регульованої фінансової групи.

 

 

Стаття 4

 

1.                  Держави-члени повинні забезпечити, що положення цієї Директиви розповсюджуються повністю або частково на сфери діяльності та категорії підприємництв, на відміну від установ та осіб згідно Статті 2 (1), які залучені до діяльності, що зокрема може використовуватися з метою відмивання коштів або фінансування тероризму.

 

2.                  Коли Держава-член вирішить розповсюдити положення цієї Директиви на сфери діяльності та категорії підприємництв, на відміну від тих, що підпадають під Статтю 2 (1), вона повинна проінформувати про це Комісію.

 

Стаття 5

 

Всі Держави-члени можуть приймати або залишати чинними суворіші вимоги у сфері дії цієї Директиви для запобігання відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

 

 

Розділ ІІ

Належна обачність щодо клієнтів

 

Частина 1

Загальні положення

 

Стаття 6

 

Держави-члени мають заборонити своїм кредитним та фінансовим установам вести анонімні рахунки або анонімні банківські розрахункові книжки. Шляхом часткового обмеження Статті 9(6), Держави-члени повинні в усіх випадках вимагати, щоб власники та бенефіціари анонімних рахунків та анонімних банківських розрахункових книжок якнайшвидше стали суб’єктами процедур належної обачності щодо клієнта та у будь-якому випадку перед тим, як такі рахунки або банківські розрахункові книжки будуть використані у будь-який спосіб.

 

Стаття 7

 

Установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви мають застосовувати процедури належної обачності щодо клієнтів у таких випадках:

(a)               при встановленні ділових стосунків;

(b)               при виконанні випадкових операцій на суму від 15000 євро та більше, незалежно, чи проводиться операція одноразово, чи у кілька операцій, які видаються пов’язаними між собою;

(c)                коли є підозра у відмиванні коштів або фінансуванні тероризму, незалежно від часткового обмеження, винятку чи порогової величини;

(d)               коли існують сумніви щодо правдивості або відповідності попередніх ідентифікаційних даних клієнта.

 

 

Стаття 8

 

1.                  Процедури належної обачності щодо клієнта мають включати в себе:

 

(a)               ідентифікація клієнта та перевірка його особи на основі документів, даних або інформації, отриманої від надійного та незалежного джерела;

(b)               ідентифікація, коли це доцільно, бенефіціара застосування заснованих на ризику та відповідних заходів для перевірки його особи таким чином, щоб установа або особа, на яких поширюється дія даної Директиви, були задоволені своїм знанням бенефіціара, включаючи, коли це стосується юридичних осіб, трастів та подібних юридичних утворень, вжиття заснованих на ризику та відповідних заходів для розуміння, хто є власником клієнта, та управлінської структури клієнта;

(c)                отримання інформації про мету та характер намірів цих ділових стосунків;

(d)               проведення постійного моніторингу ділових стосунків, включаючи розгляд операцій, які проводяться в ході таких стосунків, для забезпечення, щоб операції, які ведуться, відповідали знанням установи або особи про свого клієнта, його бізнес та ступень ризику, включаючи при необхідності, джерело коштів та підтвердження, що документи, дані та інформація вчасно поновлюються.

 

2.                  Установи та особи, на яких поширюється дана Директива, мають застосовувати до всіх своїх клієнтів вимоги щодо належної обачності, наведені у параграфі 1, але можуть визначати межу застосування цих засобів з урахуванням ступеню ризику в залежності від типу клієнта, ділових стосунків, продуктів чи операції. Установи або особи, на яких поширюється дія даної Директиви, мають бути здатними продемонструвати компетентним органам, зазначеним в Статті 37, включаючи саморегулюючі органи, що межа заходів є підходящою з точки зору ризиків відмивання коштів та фінансування тероризму.

 

 

Стаття 9

 

1.                  Держави-члени повинні вимагати, щоб перевірка особи клієнта та бенефіціара відбувалася перед встановленням ділових стосунків або при виконанні операції.

 

2.                  Шляхом часткового обмеження параграфу 1, Держави-члени можуть дозволити, щоб перевірка особи клієнта та бенефіціара завершувалася протягом встановлення ділових стосунків, якщо це необхідно для того, щоб не переривати нормальне ведення бізнесу та якщо наявний низький ризик відмивання коштів та фінансування тероризму. В таких випадках ці процедури мають бути завершені якнайшвидше після початкового контакту.

 

3.                  Шляхом часткового обмеження параграфів 1 та 2, Держави-члени можуть по відношенню до бізнесу із страхування життя дозволити перевірку особи бенефіціара за полісом, що має відбутися після того, як ділові стосунки були встановлені. В такому випадку, перевірка має відбутися перед або під час виплати або під час або перед тим, як бенефіціар намагатиметься використати свої права, надані йому за полісом.

 

4.                  Шляхом часткового обмеження параграфів 1 та 2, Держави-члени можуть дозволити відкриття банківського рахунку за умови, що існують відповідні заходи безпеки для забезпечення того, що операції не виконуються клієнтом або від його імені до моменту повного дотримання вищезазначених положень.

 

5.                  Держави-члени повинні вимагати, щоб, якщо зацікавлена установа або особа є нездатною дотримуватися пунктів (а), (b) та (c) Статті 8(1), вона не виконувала операцію за банківським рахунком, не встановлювала ділових стосунків або не виконувала операцію, або завершила ділові стосунки, та у відповідності із Статтею 22 надала звіт до підрозділу фінансової розвідки (ПФР) по відношенню до клієнта.

Держави-члени не повинні бути зобов’язаними застосовувати попередній під-параграф у випадку, коли нотаріуси, незалежні юристи, аудитори, зовнішні аудитори та консультанти з оподаткування засвідчують юридичний статус своїх клієнтів або виконують своє завдання із захисту або представлення клієнта у судовому процесі або по відношенню до судового процесу, включаючи консультацію з приводу порушення або уникнення судового процесу.

 

6.                  Держави-члени повинні вимагати, щоб установи та особи, на яких поширюється дія даної Директиви, застосовували процедури належної обачності щодо клієнта не тільки до всіх нових клієнтів, але також у слушну мить і до існуючих клієнтів в залежності від ступеню ризику.

 

Стаття 10

 

1.                  Держави-члени повинні вимагати, щоб клієнти казино ідентифікувалися, а при встановленні особи перевірялося, чи купують або обмінюють вони ігрові фішки вартістю 2 000 євро чи більше.

 

2.                  Вважається, що казино, які перебувають під Державним наглядом, мають в будь-який момент відповідати вимогам належної обачності щодо клієнта, якщо вони реєструють, встановлюють особу та перевіряють особу своїх клієнтів одразу після або ще до входу до казино, незалежно від обсягу придбаних ігрових фішок.

 

 

Частина 2

Спрощення належної обачності щодо клієнта

 

Стаття 11

 

1.                  Шляхом часткового обмеження Статей 7(а), (b) та (d), 8 та 9(1), установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви, не повинні бути суб’єктами вимог, зазначених в цих Статтях, якщо клієнтом є кредитна або фінансова установа, на яку поширюється дія даної Директиви, або кредитна чи фінансова установа, що знаходиться в третій країні, яка висуває вимоги, еквівалентні до  тих, які викладені в даній Директиві, та за якими ведеться нагляд щодо дотримання цих вимог.

 

2.                  Шляхом часткового обмеження Статей 7(а), (b) та (d), 8 та 9(1), Держави-члени можуть дозволити установам та особам, на яких поширюється дія даної Директиви, не застосовувати належну обачність щодо клієнта по відношенню до:

 

(a)               занесені у список компанії, чиї цінні папери прийняті до продажу на регульованих ринках в межах значень Директиви 2004/39/ЄС в одній з Держав-членів та занесені у список компанії із третіх країн, які є суб’єктами вимогам розкриття, узгодженим із законодавством Співтовариства;

 

(b)               бенефіціари групових рахунків, яких ведуть нотаріуси та інші незалежні юристи із Держав-членів, або з третіх країн за умови, що вони підпадають під вимоги боротьби із відмиванням коштів та фінансування тероризму згідно з міжнародними нормами та знаходяться під наглядом щодо відповідності цим вимогам та за умови, що інформація про особу бенефіціара є доступною на вимогу для установ, які діють в якості депозитних установ для групових рахунків;

 

(c)                національні державні органи,

або по відношенню до будь-якого клієнта, що представляє низький ризик відмивання коштів або фінансування тероризму, що відповідає технічним критеріям, встановленим у відповідності із Статтею 40(1)(b).

 

3.                  У випадках, вказаних у параграфах 1 та 2, установи та особи, на яких поширюється дія даної Директиви, повинні у будь-якому випадку збирати належну інформацію для встановлення того факту, чи підпадає клієнт під виключення, як це вказано в цих параграфах.

 

4.                  Держави-члени мають інформувати одне одного та Комісію про випадки, коли вони вважать, що третя країна виконує вимоги, викладені у параграфах 1 або 2 або в інших випадках, які відповідають технічним критеріям, встановленим у відповідності із Статтею 40(1)(b).

 

5.                  Шляхом часткового застосування Статей 7(a), (b) та (d), 8 та 9(1) Держави-члени можуть дозволяти установам та особам, на яких поширюється дія даної Директиви, не застосовувати належну обачність щодо клієнта по відношенню до:

 

(a)               полісів страхування життя, за якими річна премія не перевищує 1000 євро або одномоментна премія не перевищує 2500 євро;

(b)               страхових полісів для пенсійних схем, якщо відсутній пункт уступки та поліс не може бути використаний в якості допоміжного;

(c)                пенсій, за вислугою років або подібна схема, що забезпечує переваги при звільненні для працівників, якщо внески робляться шляхом утримання із заробітної платні та правила схеми не дозволяють переуступати відсотки члену;

(d)               електронних грошей, як це визначено у Статті 1(3)(b) Директиви 2000/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 18 вересня 2000 року про здійснення, переслідування та пруденційний нагляд за діяльністю установ, що займаються електронними грошима, в якій, якщо пристрій не може бути поповнений, максимальна сума, що зберігається в пристрої, не має перевищувати 150 євро, або в якій, якщо пристрій не може бути поповнений, обмеження розміром в 2500 євро накладається на загальну суму, по якій ведуться справи протягом календарного року, за винятком, коли сума 1000 євро або більше погашається протягом того ж календарного року пред’явником, про що йдеться в Статті 3 Директиви 2000/46/ЄС.

 

Або по відношенню до будь-якого іншого продукту або операції, що представляє низький ризик відмивання коштів або фінансування тероризму, що відповідає технічним критеріям, встановленим у відповідності із Статтею 40(1)(b).

 

 

Стаття 12

 

Коли Комісія прийме рішення у відповідності із Статтею 40(4), Держави-члени мають заборонити установам та особам, на яких поширюється дана Директива, застосувати процедури спрощення належної обачності щодо клієнта для кредитних і фінансових установ або компаній із третіх зацікавлених країн, занесених у списки, або інших установ, виходячи із ситуацій, які відповідають технічним критеріям, встановленим у відповідності із Статтею 40(1)(b).

 

 

Частина 3

Посилення належної обачності щодо клієнта

 

Стаття 13

 

1.                  Держави-члени повинні вимагати від установ та осіб, на яких поширюється дія даної Директиви, застосування в залежності від ступеню ризику посилених заходів належної обачності щодо клієнта на додаток до заходів, визначених у Статтях 7, 8, та 9(6), у випадках, які за своїм характером становлять підвищений ризик відмивання коштів або фінансування тероризму, і щонайменше у таких ситуаціях, викладених у параграфах 2, 3, 4 та інших ситуаціях, що представляють підвищений ризик відмивання коштів та фінансування тероризму, які відповідають технічним критеріям, встановленим у відповідності із Статтею 40(1)(с).

 

2.                  Коли клієнт не був фізично присутній в цілях ідентифікації, Держави-члени мають вимагати від тих установ та осіб вживання особливих чи відповідних заходів для того, щоб компенсувати підвищений ризик відмивання коштів та фінансування тероризму, наприклад, застосовуючи один або більше із наступних заходів:

 

(a)               підтвердження ідентичності особи клієнта встановлюється за допомогою додаткових документів, даних або інформації;

(b)               додаткові заходи із перевірки або засвідчення поданих документів, або вимога підтверджувального засвідчення кредитною або фінансовою установою, на яку поширюється дія даної Директиви;

(c)                підтвердження того, що перший платіж за операціями виконувався через рахунок,  відкритий кредитною установою на ім’я клієнта.

 

3.                  Стосовно закордонних кореспондентських банківських стосунків із установами респондентами з третіх країн, Держави-члени мають вимагати від своїх кредитних установ, щоб вони:

 

(a)               збирали достатню інформацію про установу респондента для того, щоб повністю розуміли характер бізнесу респондента, а також могли визначити із загальнодоступних джерел інформації репутацію установи та якість нагляду;

(b)               оцінювали контроль за боротьбою із відмиванням коштів та фінансуванням тероризму в установі респондента;

(c)                отримували схвалення вищого керівництва при встановлені нових кореспондентських стосунків;

(d)               документували відповідні зобов’язання кожної установи;

(e)               з огляду на платежі, що підлягають оплаті, були б задоволені тим, як кредитна установа респондента перевірила особу та провела заходи належної обачності клієнта, маючи прямий доступ до рахунків кореспондента, і що вона спроможна надати відповідні дані стосовно належної обачності на вимогу кореспондентської установи.

 

4.                  Відносно операцій та ділових стосунків із політичними діячами, що проживають в іншій Державі-члені або третій країні, Держави-члени повинні вимагати від таких установ та осіб, на яких поширюється дія даної Директиви, щоб:

 

(a)               вони мали відповідні процедури управління ризиками для визначення чи є клієнт політичним діячем;

(b)               мати схвалення від вищого керівництва на встановлення ділових стосунків із такими клієнтами;

(c)                вживати розумних заходів встановлення джерела багатства та джерел коштів, що залучені до ділових стосунків або операції;

(d)               проводити постійний посилений моніторинг ділових стосунків.

 

5.                  Держави-члени повинні заборонити кредитним установам вступати або продовжувати кореспондентські банківські стосунки із банками-оболонками та повинні вимагати, щоб кредитні установі вживали розумних заходів для забезпечення того, щоб вони не вступали та не продовжували кореспондентські банківські стосунки з банком, який відомий як такий, що дозволяє використання своїх рахунків банком-оболонкою.

 

6.                  Держави-члени мають забезпечити, щоб установи та особи, на яких поширюється дія даної Директиви, приділяли особливу увагу будь-якій загрозі відмивання коштів та фінансування тероризму, що може виникнути із продуктів чи операцій, які можуть сприяти анонімності, та при необхідності вживати заходів для попередження їх використання з метою відмивання коштів та фінансування тероризму.

 

 

Частина 4

Виконання, здійснюване третіми сторонами

 

Стаття 14

 

Держави-члени можуть дозволяти установам та особам, на яких поширюється дія цієї Директиви, покладати на треті сторони виконання вимог Статей 8(1)(а), (b) та (c).

Однак, остаточна відповідальність залишається на установі чи особі, яка поклалася у виконанні на третю сторону, і на яку поширюється дія цієї директиви.

 

Стаття 15

 

1.                  Якщо країна-член дозволяє надання кредиту, а фінансова установа, визначена у Статті 2(1)(1) або (2), розташована не території країни-члена і покладається та третю сторону всередині країни, ця Держава-член повинна у будь-якому разі дозволяти установам та особам, визначеним Статттею 2(1), що знаходяться на її території, визнавати та акцептувати, відповідно до положень Статті 14, результат вимог заходів обачливості щодо клієнта, визначених Статтею 8(1)(а), (b) та (c), що здійснюються відповідно до цієї Директиви установою, визначеною у Статті  2(1)(1) або (2) у іншій Державі-члені, за вийнятком пунктів обміну валюти та пунктів грошових переказів пересилання коштів, а також дотримуються вимог, визначених Статтями 16 та 18, навіть якщо документи або дані, на яких грунтуються ці вимоги, відрізняються від тих, що вимагає  Держава-член, до якої відноситься клієнт.

 

2.                  Якщо країна-член дозволяє пункту обміну валют та пункту переказу або пересилання коштів, визначеним Статтею 3(2)(а), розташованим на її території, покладаються як на треті сторони всередині країни, ця Держава-член повинна у будь-якому разі дозволяти їм визнавати та акцептувати, відповідно до Статті 14, результат вимог заходів обачливості щодо клієнта, визначених Статтею 8(1)(а), (b) та (с), що проводяться відповідно до цієї Директиви тією самою групою установ у іншій Державі-члені та дотримуються вимог, визначених Статтями 16 та 18, навіть якщо документи або дані, на яких грунтуються ці вимоги, відрізняються від тих, що вимагає  Держава-член, до якої відноситься клієнт.

 

3.                  Якщо Держава-член дозволяє особам, визначеним Статтею 8(1)(а), (b) та (с), розташованим на її території, щоб на них покладались, як на треті особи,

 

Стаття 16

 

1.                  Для цілей цієї частини під „третіми сторонами” розуміються установи та особи, зазначені у Статті 2, або подібні установи та особи, що знаходяться у третіх країнах, та які задовольняють такі вимоги:

(a)               Вони підлягають обов’язковій професійній реєстрації, передбаченій законодавством;

(b)               Вони застосовують заходів обачливості щодо клієнта, зберігають інформацію, або вживають подібні їм заходи, передбачені Директивою, їх відповідність вимогам цієї Директиви знаходиться під контролем згідно з Частиною 2 Розділу V , або вони знаходяться у третій країні, яка застосовує такі самі вимоги, що і викладені у цій Директиві.

 

2.                  Держави-члени повинні інформувати одне одного та Комісію про випадки, коли вони вважають, що третя сторона виконує вимоги, викладені у параграфі 1(b).

 

Стаття 17

 

Коли Комісія прийме рішення на виконання Статті 40(4), Держави-члени мають заборонити установам та особам, на яких поширюється ця Директива, покладатися на треті сторони з третьої країни, відповідно до вимог, визначених статтею 8(1)(а), (b) та (с).

 

Стаття 18

 

1.                  Треті сторони мають негайно доводити інформацію, на основі вимог Статті 8(1)(а), (b) та (c), до відома установи чи особи, що належать до сфери дії цієї Директиви,  до яких відноситься клієнт.

 

2.                  Відповідні копії ідентифікаційних та підтверджувальних даних та інша відповідна документація про особу клієнта або бенефіціара, має бути негайно направлена третьою стороною до установи або особи, що належать до сфери дії цієї Директиви,  до яких відноситься клієнт.

 

Стаття 19

 

Ця частина не стосується субдоговірних або агентських стосунків, коли на основі контрактного договору зовнішній постачальник послуг або агент має розглядатися як частина установи чи особи, на яких поширюється дія цієї Директиви.

 

 

 

Розділ ІІІ

Обов’язки щодо звітування

 

Частина 1

Загальні положення

 

Стаття 20

 

Держави-члени повинні вимагати, щоб установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви, особливо уважно вивчали будь-яку діяльність, яку, за своїм характером, вони вважають найсприятливішою для відмивання коштів та зокрема складні чи незвичайно великі операції та всі незвичні схеми операцій, які не мають очевидної економічної чи юридичної мети.

 

Стаття 21

 

1.                  Кожна Держава-член має створити ПФР для ефективної боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму.

 

2.                  Такий ПФР має бути створений як центральний національний підрозділ. Він має відповідати за отримання, (та до визначеної межі, запити), аналіз та розповсюдження компетентним органом, виявлення інформації, що може стосуватися відмивання коштів, фінансування тороризму, або вимагається національним законодавством або нормами. Він має бути забезпечений відповідними ресурсами для виконання своїх завдань.

 

3.                  Держави-члени повинні забезпечувати беспосередній або опосередкований, на тимчасовій основі, доступ ПФР до фінансової, адміністративної та правоохоронної інформації, необхідної для належного виконання завдань ПФР.

 

Стаття 22

 

1.                  Держави-члени повинні вимагати від установ та осіб, на яких поширюється дія цієї Директиви, та при необхідності, від директорів та співробітників цих установ, повної співпраці:

(a)               швидко інформувати ПФР за власною ініціативою, якщо установа або особа, на яких поширюється дія цієї Директиви, знають, підозрюють чи мають підстави підозрювати що здійснюється спроба або вчиняється відмивання коштів або фінансування тероризму;

(b)               швидко забезпечувати ПФР на його вимогу всією необхідною інформацією згідно з порядком, передбаченими відповідним законодавством.

(f)                 Інформація, зазначена у пункті 1 має направлятися до ПФР Держави-члена, на території якої знаходиться установа чи особа, яка направляє інформацію. Зазвичай інформацію мають направляти особа чи особи, уповноважені згідно з порядком, передбаченим Статтею 34.

 

Стаття 23

 

1.                  У випадку обмежень, передбачених Статтею 22(1), якщо особа визначена Статттею 2(1)(3)(а), та (b), Держави-члени можуть призначати відповідний саморегульований професійний орган для кожної професії в якості органа, якого слід інформувати в першій інстанції замість ПФР. Без упередженості щодо пункту 2, цей саморегульований орган у таких випадках швидко та у повному розмірі надавати інформацію ПФР.

 

2.                  Держави-члени не повинні застосовувати обов’язки, зазначені Статтею 22(1) до нотаріусів, незалежних юристів, аудиторів, зовнішніх бухгалтерів та податкових радників щодо інформації, яку вони отримують від одного зі своїх клієнтів, в процесі засвідчення правого статусу свого клієнта або в процесі захисту або представництва свого клієнта у судочинстві чи у зв’язку з судочинством, включаючи пораду розпочати чи уникнути судового розгляду, не залежно, чи була та інформація отримана перед, під час або після таких судових процесів.

 

Стаття 24

 

1.                  Держави-члени повинні вимагати, щоб установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви, утримувались від проведення операцій, про які вони знають чи підозрюють у зв’язку з відмиванням коштів або фінансуванням тероризму, поки вони не виконають необхідні дії, згідно Статті 22(1)(а). Відповідно до законодавства Держав-членів, можуть бути дані вказівки не здійснювати операцію.

 

2.                  Якщо існує підозра, що операція посилить відмивання коштів або фінансування тероризму, та коли утримання в такий спосіб неможливе чи може звести нанівець зусилля з відслідковування вигнодоодержувачів, які підозрюються у відмиванні коштів або фінанасуванні тероризму, після цього відповідні установи та особи мають негайно повідомити ПФР.

 

Стаття 25

 

1.                 Держави-члени мають забезпечувати, що, якщо в ході перевірок установ та осіб, на яких поширюється дія даної Директиви, компетентними органами,  визначеними Статттею 37, або в інший спосіб, такі органи виявлять факти, що можуть стосуватися відмивання коштів або фінансування тероризму, вони повинні швидко інформувати ПФР.

 

2.                 Держави-члени мають забезпечити, щоб наглядові органи, законодавчо уповноважені наглядати за фондовими, обмінними та фінансовими  похідними ринками інформували ПФР у випадку виявлення фактів, що можуть свідчити про відмивання коштів або фінансування тероризму.

 

Стаття 26

 

Добровільне розкриття інформації, передбаченої Статтею 22(1) та 23, установою чи особою, на яких поширюється дія цієї Директиви, або працівником чи директором такої установи або особи, не становить порушення будь-яких обмежень щодо розкриття інформації, які накладаються контрактом або будь-якими законодавчими, нормативними чи адміністративними положеннями, та не тягне за собою жодної відповідальності з боку установи чи особи, або їх директорів чи співробітників.

 

Стаття 27

 

Держави-члени повинні вживати належних заходів для захисту співробітників установ чи осіб, на яких поширюється дія даної Директиви, які звітують про підозру у відмиванні коштів або фінансування тероризму, внутрішньо чи до ПФР, проти погроз чи ворожих дій проти них.

 

 

 

Частина 2

Заборона розкриття

 

Стаття 28

 

1.                  Установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви та їх директори і співробітники не повинні розкривати клієнту, якого це стосується, та третім особам факт того, що інформація була передана у відповідності із Статтями 22 та 23, або що може вестися або ведеться розслідування по факту відмивання коштів або фінансування тероризму.

 

2.                  Заборона, яку викладено в параграфі 1, не повинна стосуватися розкриття компетентним органам, про яких йдеться в Статті 37, включаючи саморегулюючі органи, або розкриття для правоохоронних цілей.

 

3.                  Заборона, викладена в параграфі 1, не повинна запобігати  розкриттю між установами з Державз-членів, або третіх країн, за умови, що вони відповідають вимогам, викладеним в Статті 11(1), належачи до тієї ж самої групи як це визначено Статтею 2(12) Директиви 2002/87/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 16 грудня 2002 року про додаковий нагляд за кредитними установами, страховими підприємствами та інвестиційними фірмами у фінансовому конгломераті.

 

4.                  Заборона, викладена в параграфі 1, не повинна перешкоджати розкриттю між особами, про яких йдеться в Статті 2(1)(а) та (b), та Державами-членами або третіми державами, які накладають вимоги, еквівалентні до тих, що викладені в даній Директиві, що виконують професійну діяльність, в якості працівника або інакше, в межах однієї й тієї ж юридичної особи або мережі. Для цілей даної Статті, «мережа» означатиме більшу структуру, до якої належить особа, та яка поділяє спільну власність, управління або відповідний контроль.

 

5.                  Для установ або осіб, визначених у Статті 2(1)(1), (2) або (3)(а) та (b) у випадках, пов’язаних з одним клієнтом або однією й тією ж операцією, що залучає дві або більше установи або осіб, заборона, викладена в параграфі 1, не повинна перешкоджати розкриттю між відповідними установами або особами, за умови, що вони знаходяться в Державі-члені, або у третій державі, яка накладає вимоги, еквівалентні до тих, що викладені даною Директивою, та що вони належать до однієї й тієї ж професійної категорії та є суб’єктом однакових зобов’язань по відношенню до професійної таємниці та захисту персональних даних. Інформація для обміну має використовуватися лише з метою запобігання відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

 

6.                  Якщо особа, про яку йдеться в Статті 2(1)(3)(а) та (b), намагається відмовити клієнта від незаконної діяльності, це не має становити розкриття в межах значення параграфу 1.

 

7.                  Держави-члени повинні інформувати одна одну та Комісію про випадки, коли вони вважають, що третя держава відповідає умовам, викладеним у параграфах 3, 4 та 5.

 

Стаття 29

 

Якщо Комісія приймає рішення у відповідності із Статтею 40(4), Держави-члени мають заборонити розкриття між установами та особами, на яких поширюється дія даної Директиви, та установами та особами з третьої держави.

 

 

Розділ IV

Ведення обліку та статистичні дані

 

Стаття 30

 

Держави-члени повинні вимагати від установ та осіб, на яких поширюється дія цієї Директиви зберігати наступні документи та інформацію для використання в якості свідчень або для аналізу можливого відмивання коштів або фінансування тероризму ПФР або іншими компетентними органами, відповідно до національного законодавства:

 

a.в процесі здійснення заходів належної обачності щодо клієнта, копії або посилання на запитувані свідчення за період щонайменше п’ять років після завершення стосунків із клієнтом;

b.у випадку ділових стосунків та операцій, відповідні свідчення та записи, що складаються з оригіналів документів або копій, які приймаються при судовому розгляді за нормами національного законодавства, за період щонайменше п’ять років після здійснення операцій або закінчення ділових стосунків.

 

Стаття 31

 

1.                  Держави-члени мають вимагати від кредитних та фінансових установ, на які поширюється дія цієї Директиви, застосовувати, де це можливо, у своїх філіях та підконтрольних установах, які знаходяться у третіх країнах, заходів щонайменше тотожних визначеним у цій Директиві стосовно належної обачності щодо клієнта та ведення обліку.

 

Коли законодавство третьої країни не забезпечує застосування таких тотожних заходів, то Держава-член повинна вимагати від кредитних та фінансових установ відповідно інформувати компетентні підрозділи своєї Держави-члена.

 

2.                  Держави-члени та Комісія повинні інформувати одне одного про випадки, коли законодавство третьої країни не дозволяє застосування всіх заходів, що вимагаються у першому підпараграфі параграфу 1 та з метою вирішення цього питання, можуть здійснюватися скоординовані дії.

 

3.                  Держави-члени мають вимагати що, якщо законодавство третьої країни не дозволяє застосування всіх заходів, що вимагаються у першому підпараграфі параграфу 1, кредитні або фінансові установи вживали додаткових заходів для ефективного впорядкування ризику відмивання коштів або фінансування тероризму.

 

Стаття 32

 

Держави-члени повинні вимагати, щоб їх кредитні та фінансові установи мали систему, що дозволяє швидко та в повному обсязі відповідати на запити ПФР або інших установ, згідно з їх національним законодавством щодо того, чи підтримують або підтримували вони протягом останніх п’яти років ділові стосунки із зазначеною фізичною чи юридичною особою та про характер цих ділових стосунків.

 

 

Стаття 33

 

1.                  Держави-члени мають забезпечувати власну спроможність розглядати ефективність своїх систем боротьби із відмиванням коштів та фінансуванням тероризму шляхом ведення комплексної статистики із питань, пов’язаних із ефективністю цієї системи.

 

2.                  Така статистика має щонайменше охоплювати численні звіти про підозрілі операції, подані до ПФР, заходи вжиті за цими звітами та щорічний підрахунок кількості розслідуваних справ, кількість осіб, підданих кримінальному переслідуванню, та кількість осіб, засуджених у справах про відмивання коштів або фінансування тероризму, та яка кількість майна була заморожена, арештована або конфіскована.

 

3.                  Держави-члени мають забезпечити публікацію консолідованого огляду цих статистичних даних.

 

 

Розділ V

Примусові заходи

 

Частина 1

Внутрішні процедури, навчання та зворотний зв’язок

 

Стаття 34

 

1.                  Держави-члени мають вимагати від установ та осіб, на яких поширюється дія даної Директиви, встановлювати адекватну та відповідну політику та процедури належної обачності щодо клієнта, звітування, ведення обліку, внутрішнього контролю, оцінки ризику, управління ризиком, управління процесом відповідності та співробітництво для попередження операцій, пов’язаних з відмиванням коштів та фінансування тероризму.

 

2.                  Держави-члени повинні вимагати, щоб кредитні та фінансові установи, на яких поширюється дія цієї Директиви повідомляли, коли це необхідно, інформацію щодо відповідної політики та процедур філіям та підконтрольним установам у третіх країнах.

 

Стаття 35

 

1.                  Держави-члени повинні вимагати, щоб установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви вживали належних заходів для ознайомлення своїх працівників із положеннями цієї Директиви.

 

Такі заходи мають включати участь відповідних працівників у спеціальних постійних навчальних програмах з метою допомогти їм розпізнавати операції, що можуть бути пов’язані із відмиванням коштів або фінансуванням тероризму та для навчання їх як діяти в цих випадках.

 

Коли фізична особа, яка підпадає під одну з категорій, описаних у Статті 2(1)(3) здійснює професійну діяльність в якості працівника юридичної особи, зобов’язання, визначені у цій Частині, мають застосовуватись до юридичної, а не до фізичної особи.

 

2.                  Держави-члени повинні забезпечувати, щоб установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви, мали доступ до оновленої інформації про практику злочинців, що відмивають кошти або фінансують тероризм, та про ознаки, які допомагають виявляти підозрілі операції.

 

3.                  Держави-члени повинні забезпечувати, там де це доцільно, вчасний зворотній зв’язок щодо ефективності та наслідків за звітами стосовно підозри у відмиванні коштів або фінансуванні тероризму.

 

 

Частина 2

 

Нагляд

 

Стаття 36

 

1.                  Держави-члени повинні забезпечити, щоб з метою законного ведення діяльності пункти обміну валюти та трасти, та компанії, що надають послуги, мали ліцензії та реєструвалися, а також щоб ліцензувалися казино. Без негативного впливу на подальше законодавство Співдружності, з метою законного ведення діяльності, Держави-члени мають забезпечувати, що переказ коштів або офісу переказу коштів мають ліцензії або зареєстровані.

 

2.                  Держави-члени повинні вимагати від компетентних органів відмовляти у реєстрації та ліцензуванні установам, згаданим у параграфі 1, якщо вони не вважають, що особи, які дійсно керують або будуть керувати діяльністю цих юридичних осіб, або їх бенефіціари, є підходящими та доброчесними особами.

 

Стаття 37

 

1.                  Держави-члени мають вимагати від компетентних установ щонайменше ефективно перевіряти та вживати необхідних заходів для забезпечення відповідності вимогам цієї Директиви з боку всіх установ та осіб, на яких поширюється дія цієї Директиви.

 

2.                  Держави-члени мають забезпечувати, щоб компетентні установи мали належні повноваження, включаючи  повноваження примусу надання будь-якої інформації, що відноситься до моніторингу відповідності та здійснювати перевірки, та мали належні ресурси для виконання своїх функцій.

 

3.                  Що стосується кредитних та фінансових установ та казино,     компетентні органи повинні мати розширені повноваження щодо нагляду, особливо можливість проведення перевірок на місцях.

 

4.                  Що стосується фізичних та юридичних осіб, про яких йдеться у Статті 2(1)(3)(а) до (е), Держави-члени можуть дозволити застосування функцій зазначених в параграфі 1 відповідно до ступеня ризику.

 

5.                  Що стосується осіб, про яких йдеться в Статті 2(1)(3)(а) та (b), Держави-члени можуть дозволити застосування саморегулівними органами функцій, зазначених в параграфі 1, забезпечуючи їх відповідність параграфу 2.

 

 

Частина 3

 

Співробітництво

 

Стаття 38

 

Комісія має надавати таке сприяння, яке буде необхідно для спрощення співробітництва, включаючи обмін інформацією між ПФР країн Співтовариства.

 

 

Частина 4

 

Покарання

 

Стаття 39

 

1.                  Держави-члени повинні забезпечити, щоб юридичні особи, що підпадають під дію цієї Директиви несли відповідальність за порушення національних положень, прийнятих на виконання цієї Директиви. Покарання має бути результативним, пропорційним та переконливим.

 

2.                  Без перешкоди праву Держав-членів накладати кримінальне покарання, Держави-члени мають забезпечити, відповідно до власного національного законодавства, що можуть бути вжиті належні адміністративні заходи або можуть бути накладені адміністративні санкції щодо кредитних та фінансових установ за порушення національних положень, прийнятих відповідно до цієї Директиви. Держави-члени мають забезпечити, що ці заходи або санкції є ефективними, пропорційними та переконливими.

 

3.                  Що стосується юридичних осіб, Держави-члени повинні забезпечити, щоб юридичні особи несли відповідальність за порушення, визначені в параграфі 1, якщо ці порушення вчинені заради отримання прибутку будь-якою особою, яка діє індивідуально чи у складі юридичної особи, і яка має керівне становище у юридичній особі, на основі:

(a)               Повноваження представляти юридичну особу;

(b)               Повноваження приймати рішення від імені юридичної особи, або

(c)                Повноваження здійснювати контроль в межах юридичної особи.

 

4.    На додаток до справ, вказаних в параграфі 3, Держави-члени мають забезпечити, щоб юридичні особи несли відповідальність тоді, коли брак нагляду чи контролю з боку особи, описаної у параграфі 3 зробив можливим здійснення порушень, описаних у параграфі 3 на користь юридичної особи особою, що їй підпорядковується.

 

 

Частина VI

 

Заходи із впровадження

 

Стаття 40

 

1.                  З метою врахування технічних досягнень у боротьбі із відмиванням коштів та фінансуванням тероризму та для забезпечення єдиного застосування цієї Директиви, Комісія може згідно з процедурами, описаними у Статті 41(2), ухвалити такі заходи із впровадження:

(a)               роз’яснювати технічні аспекти визначень у Статті 3(2)(а) та (d), (6), (7), (8), (9) та (10);

(b)               встановити технічні критерії оцінки ситуацій, які становлять низький ризик відмивання коштів або фінансування тероризму, як вказано у Статті 11(2) та (5);

(c)                встановити технічні критерії оцінки ситуацій, які становлять високий ризик відмивання коштів або фінансування тероризму, як вказано у Статті 13;

(d)               встановити технічні критерії оцінки ситуацій, коли згідно зі Статтею 2(2) виправдано не застосовувати Директиву до певних осіб або юридичних осіб, які ведуть фінансову діяльність рідко та на дуже обмежених підставах.

 

2.                  У будь-якому разі, Комісія має прийняти перші заходи з імплементації для впровадження параграфів 1(b) та 1(d) від 15 червня 2006 року.

 

3.                  Враховуючи законодавство Співтовариства, розвиток економіки та зміни міжнародних стандартів, Комісія має згідно із процедурою описаною у Статті 41(2), затвердити об’єми зазначені у Статтях 2(1)(3)(е), 7(b) та 11(5)(а) та (d).

 

4.                  Коли Комісія виявляє, що третя країна не виконує вимоги Статті 11(1) або (2), Статті 28(3), (4) або (5), або в межах, визначених у параграфі 1(b) цієї Статті або Статті 16(1)(b), або коли законодавство цієї третьої країни не забезпечує застосування заходів, передбачених першим підпараграфом Статті 31(1), вона має прийняти рішення щодо цього, відповідно до процедури в Статті 41(2).

 

 

 

Стаття 41

 

1.                  Комісії має допомагати Комітет з попередження відмивання коштів та фінансування тероризму, далі - „Комітет”.

 

2.                  При зверненні до цього параграфу, слід застосовувати Статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЕС, враховуючи положення Статті 8 того ж документу та забезпечує, що заходи, які впроваджуються відповідно до цієї процедури, не змінюють суть положень цієї Директиви.

 

Період, вказаний у Статті 5(6) Рішення 1999/468/ЕС має бути встановлений у три місяці.

 

3.                  Комітет має ухвалити свій Регламент.

 

4.                  Без перешкоди імплементації вже ухвалених заходів, імплементація положень Директиви стосовно прийняття технічних правил та рішень відповідно до процедури, зазначеної в параграфі 2, має бути призупинена на 4 роки після того, як ця Директива набере чинності. За пропозицією Комісії, Європейський Парламент та Рада мають поновити положення зазначені положення відповідно до процедури, закладеної в Статті 251 Договору та, з цією метою, мають їх переглянути до закінчення чотирирічного терміну.

 

 

Розділ VII

Заключні положення

 

Стаття 42

 

До 15 грудня 2009 року, та протягом щонайменше трьох річних періодів із цього моменту, Комісія має створити звіт про виконання цієї Директиви та подати його до Європейського Парламенту та Ради. Для першого такого звіту, Комісія має врахувати  особливу оцінку дій юристів та інших незалежних юридичних діячів.

 

 

Стаття 43

 

До 15 грудня 2010 Комісія має представити звіт до Європейського Парламенту та Ради щодо процентних співвідношень Статті 3(6), звертаючи особливу увагу на можливу доцільність та наслідки зменшення процентного співвідношення пунктів (а)(і), (b)(ііі) Статті 3(6) від 25% до 20%. Таким чином, звіт Комісії може містити пропозицію щодо змін до цієї Директиви.

 

 

Стаття 44

 

Директива 91/308/ЕЕС визнається такою, що втратила силу.

Посилання на відмінену Директиву мають вважатися посиланнями на цю Директиву та читатися відповідно до Кореляційної таблиці, наведеної у Додатку.

 

Стаття 45

 

1.                  Держави-члени мають ввести вдію закони, норми та адміністративні положення, необхідним для виконання вимог цієї Директиви до 15 грудня 2007 року. Вони мають негайно подати в Комісію текст цих положень та кореляційну таблицю співвідношення між прийнятими національними положеннями та положеннями цієї Директиви.

 

У процесі ухвалення таких положень, Держави-члени повинні зберігати посилання на цю Директиву або супроводжуватися посиланнями на неї у випадку їх офіційної публікації. Держави-члени повинні визначити, як саме подавати таке посилання.

 

2.                  Держави-члени мають надсилати в Комісію тексти основних положень національного законодавства, які вони приймають у сфері, на яку поширюється дія цієї Директиви.

 

 

Стаття 46

 

Дана Директива набуває чинності на двадцятий день після її опублікування в Офіційному Віснику Європейського Союзу.

 

Стаття 47

 

Ця Директива спрямована до Держава-членів.

 

Складено в Брюсселі, 26 жовтня 2005 року

 

 

                                                             

Від Європейського Парламенту           

Президент

Воррелл Фонтеллес

 

Від Ради

Президент

Д. Александер

 

 

 

Додаток

 

Кореляційна таблиця

 

 

Дана Директива

Директива 91/308/ЕЕС

Стаття 1(1)

Стаття 2

Стаття 1(2)(a) до (с) та (е)

Стаття 1(С)

Стаття 1(2)(d)

 

Стаття 2(1)

Стаття 2а(1)

Стаття 2(2)

Стаття 2а(2)

Стаття 2(3)(a), (b) та (e) до (g)

Стаття 2а(3) до (7)

Стаття 2(3)(с) та (d)

 

Стаття 3(1)(1)

Стаття 1 (A)

Стаття 3(1)(2)(a)

Стаття 1(B)(1)

Стаття 3(1)(2)(b)

Стаття 1(B)(2)

Стаття 3(1)(2)(c)

Стаття 1(B)(3)

Стаття 3(1)(2)(d)

Стаття 1(B)(4)

Стаття 3(1)(2)(e)

Стаття 1(B), параграф 2

Стаття 3(1)(3)

-

Стаття 3(1)(4)

-

Стаття 3(1)(5)

Стаття 1(D)

Стаття 3(1)(6)

Стаття 1(E), 1ий підпункт

Стаття 3(1)(7)

Стаття 1(E), 2ий підпункт

Стаття 3(1)(7)(a)

-

Стаття 3(1)(7)(b)

Стаття 1(E), 1ий абзац

Стаття 3(1)(7)(c)

Стаття 1(E), 2ий абзац

Стаття 3(1)(7)(d)

Стаття 1(E), 3ій абзац

Стаття 3(1)(7)(e)

Стаття 1(E), 4ий абзац

Стаття 3(1)(7)(f)

Стаття 1(E), 5ий абзац та 3ій підпункт

Стаття 3(1)(8)

-

Стаття 3(1)(9)

-

Стаття 3(1)(10)

-

Стаття 3(1)(11)

 

Стаття 3(1)(12)

-

Стаття 4

Стаття 15

Стаття 5

-

Стаття 6(a)

Стаття 3(1)

Стаття 6(b)

Стаття 3(2)

Стаття 6(c)

Стаття 3(8)

Стаття 6(d)

Стаття 3(7)

Стаття 7(1)(a)

Стаття 3(1)

Стаття 7(1)(b) до (b)

-

Стаття 7(2)

-

Стаття 7(3)

-

Стаття 8(1)

Стаття 3(1)

Стаття 8(2) та (3)

 

Стаття 9

Стаття 3(5) та (6)

Стаття 10(1)(a)

Стаття 3(9)

Стаття 10(1)(b) та (c)

 

Стаття 10(2)(a)

Стаття 3(3)

Стаття 10(2)(b)

Стаття 3(4)

Стаття 10(2)(c)

Стаття 3(4)

Стаття 10(2)(d)

 

Стаття 10a

 

Стаття 11(1) 1ий та 2ий параграф

Стаття 3(11)

Стаття 11(1) 3ій та 4ий параграф

-

Стаття 11(2) та (3)

-

Стаття 12

-

Стаття 13

-

Стаття 13а

 

Стаття 14

-

Стаття 15

-

Стаття 16

-

Стаття 17

Стаття 5

Стаття 18

 

Стаття 19

Стаття 6(1) та (2)

Стаття 20

Стаття 6(3)

Стаття 21

Стаття 7

Стаття 22

Стаття 10

Стаття 23

Стаття 9

Стаття 24

-

Стаття 25, 1ий параграф

Стаття 8(1)

Стаття 25, 2ий параграф

 

Стаття 26 (а)

Стаття 4, 1ий абзац

Стаття 26 (b)

Стаття 4, 2ий абзац

Стаття 26 (c)

-

Стаття 27

-

Стаття 28

-

Стаття 29

-

Стаття 30

Стаття 11(1)(а)

Стаття 31(1), 1ий підпункт

Стаття 11(1)( b), перше речення

Стаття 31(1), 2ий підпункт

Стаття 11(1)( b), друге речення

Стаття 31(1), 3ий підпункт

Стаття 11(1), другий підпункт

Стаття 31(2)

Стаття 11(2)

Стаття 32

 

Стаття 33

 

Стаття 34(1)

Стаття 14

Стаття 34(2)

 

Стаття 35

 

Стаття 36

 

Стаття 37

 

Стаття 38

 

Стаття 39

Стаття 17

Стаття 40

 

Стаття 41

Стаття 16

 

 

 

 

 


Гаряча лінія
Форми подання інформації
Перелік терористів
Перелік ризикованих країн
ДЛЯ ГРОМАДЯН З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ!
ЗМІ про Держфінмоніторинг

16.07.2019
ОФІЦІЙНЕ ІНТЕРНЕТ ПРЕДСТАВНИЦТВО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ


Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України

01.07.2019
Офіційний веб-сайт Служби безпеки України


СБУ блокувала масштабний механізм фінансування терористичної організації «ЛНР»

14.05.2019
OBOZREVATEL


Отримала світове визнання: топ успіхів Держфінмоніторинга України

22.06.2018
ОФІЦІЙНЕ ІНТЕРНЕТ ПРЕДСТАВНИЦТВО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ


Про відзначення державними нагородами України

01.03.2018
УКРІНФОРМ


Ігор Черкаський, голова Держслужби фінансового моніторингу: «Фінансова система має відповідати глобальним стандартам, інакше економічне зростання неможливе»

Лист Адміністратору Архів подій RSS